ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІФЕНД

VFEND

Склад:

1 таблетка містить 200 мг вориконазолу.

Форма випуску.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Протигрибковий препарат для системного застосування.

Показання для застосування.

Лікування:

• інвазивного аспергільозу;
• тяжких інвазивних форм кандидозу (включаючи спричинені C. crusei);
• кандидозу стравоходу;
• тяжких грибкових інфекцій, спричинених видами Scedosporium і Fusarium;
• інших тяжких грибкових інфекцій у пацієнтів, що не переносять інші видитерапії або рефрактерні до них.

Профілактика спалахів грибкових інфекцій у пацієнтів з лихоманкою та високим ризиком виникнення грибкової інфекції (алогенна трансплантація кісткового мозку, рецидив лейкозу).

Спосіб застосування та дози.

Віфенд, таблетки, вкриті оболонкою, слід застосовувати не менш ніж за годину до їжі або через годину після їжі.

Застосування для лікування дорослих. Терапію слід призначати так, щоб обране дозування Віфенду пероральнозабезпечувало досягнення рівноважних плазмових концентрацій вже на 1 день лікування.

Враховуючи високу пероральну біодоступність, можливе переведення з внутрішньо венного на пероральне застосування з врахуванням клінічних показань.

Стартовий дозовий режим (протягом першої доби). Рекомендована до застановить 400 мг 2 рази на добу перорально для пацієнтів вагою 40 кг і більше, або 200 мг 2 рази на добу для пацієнтів вагою менше 40 кг.

Підтримуючий дозовий режим (після першої доби). Попередження тяжкої грибкової інфекції, тяжкі форми кандидозу та інвазивний аспергильоз, інфекції, що спричинені Scedosporium і Fusarium та інші тяжкі грибкові інфекції, кандидозстравоходу – рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу перорально для пацієнтів вагою 40 кг і більше, або 100 мг 2 рази на добу для пацієнтів вагою менше 40 кг.

З метою визначення етіологічного фактора захворювання збудники повинні бути виділені до початку лікування. Також необхідне попереднє проведення лабораторних досліджень (серологічних, патогістологічних). Терапію можна розпочати і до отримання результатів мікробіологічних та лабораторних досліджень, проте в цьому випадку після їх одержання лікування повинно бути відповідно скориговане.

Титрування дози. У разі відсутності адекватного клінічного ефекту, підтримуюча доза може бути збільшена до 300 мг перорально 2 рази на добу. У пацієнтів вагою менше 40 кг пероральна доза може бути збільшена до 150 мг 2рази на добу.

Якщо в пацієнтів відзначається непереносимість високих доз, останніможуть досягатися поетапним збільшенням пероральної дози від 50 мг до 200 мг 2рази на добу (чи до 100 мг 2 рази на добу у пацієнтів вагою менш 40 кг) увигляді підтримуючої дози.

Фенітоїн може застосовуватися разом звориконазолом, якщо підтримуюча доза вориконазолу збільшена від 200 мг до 400мг 2 рази на день перорально (чи від 100 мг до 200 мг 2 рази на добу пероральнодля пацієнтів вагою менше 40 кг).

Рифабутин може застосовуватися разом з вориконазолом, якщо підтримуюча доза вориконазолу збільшена від 200 мг до 350 мг 2 рази на добу перорально (чивід 100 мг до 200 мг 2 рази на добу перорально для пацієнтів вагою менше 40кг).

Тривалість лікування визначається клінічними і мікологічними результатами.

Застосування для лікування літніх хворих (осіб похилого та старечого віку). Для лікування осіб похилого та старечого віку, як правило, корекції дози непотрібно.

Застосування для лікування хворих з порушеннями функції нирок. Фармакокінетика вориконазолу при пероральному прийомі не змінюється при порушеннях функції нирок. Отже, корекції пероральної дози для лікування пацієнтів з легкими і важкими порушеннями функції нирок непотрібно. Вориконазол піддається гемодіалізу з кліренсом 121 мл/хв. Присеансі гемодіалізу тривалістю 4 год. виведення вориконазолу в кількостях, щовимагає корекції дози, не відбувається.

Застосування для лікування хворих з порушеннями функції печінки. Зміни дозування для пацієнтів з гострим гепатитом, що проявляються підвищенням показників печінкових проб (АлАТ, АсАТ), непотрібно. Однак рекомендується наступний моніторинг динаміки печінкових проб.

У пацієнтів зі слабко і помірно вираженими проявами цирозу печінки (Чайлд-Пьюдж А і В), що одержують Віфенд, рекомендується стандартний стартовийдозовий режим, однак підтримуючі дози слід зменшити вдвічі.

Застосування Віфенду в пацієнтів з важкими формами цирозу печінки (Чайлд-Пьюдж С) не вивчалося.

Застосування Віфенду може супроводжуватися підвищенням показників печінкових проб і клінічними проявами ураження печінки, зокрема жовтяниці, іможе здійснюватися в пацієнтів з важкими ураженнями печінки тільки у випадку, якщо користь перевищує можливий ризик. У пацієнтів з порушеннями функції печінки слід проводити ретельний моніторинг токсичності препарату.

Застосування для лікування дітей. У педіатричній практиці в цілому данідля вибору оптимального дозового режиму обмежені. Однак можна рекомендувати дітям віком від 5 до 12 років – стартовий дозовий режим (протягом першої доби) складає 6 мг/кг кожні 12 годин перорально; підтримуючий дозовий режим (після першої доби) складає 4 мг/кг кожні 12 годин (двічі на добу) перорально.

Якщо дитина може проковтнути таблетки, слід застосовувати найближчу дозу, кратну цілій таблетці 50 мг. Фармакокінетика і переносимість вищих доз у педіатричній популяції не визначалися.

Підлітки (вік 12–16 років). Дозовий режим аналогічний рекомендованому для дорослих.

Таблетки Віфенду містять лактозу і їх неслід призначати пацієнтам з рідкими спадковими формами непереносимості лактози, наприклад, при лактозній недостатності Лаппа чи при порушеннях всмоктування глюкози і галактози.

Побічна дія.

При застосуванні Віфенду найчастішими побічними ефектами були порушення зору, пропасниця, висипання, нудота, блювання, діарея, головний біль, периферичні набряки та біль у животі. Вираженість побічних ефектів загалом була слабкою та помірною. Будь-якої значущої залежності данихщодо безпеки від віку, раси або статі пацієнтів не встановлено.

Загальні прояви. Дуже часті – пропасниця, периферичні набряки; часті –пропасниця, астенія, біль у грудях, грипоподібний синдром; рідкі – алергічні реакції, анафілактичні реакції. Серцево-судинна система. Часті – гіпотензія, тромбофлебіт, флебіт; рідкі – передсердна аритмія, брадикардія, тахікардія, шлуночкова аритмія, фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, подовження інтервалу QT, лімфангоїт; дуже рідкі – повна атріовентрикулярнаблокада, блокада ніжки пучка гіса, синусова аритмія, вентрикулярна тахікардія (у тому числі тріпотіння/мерехтіння шлуночків). Травний тракт. Дуже часті –нудота, блювання, діарея, біль у животі; часті – підвищення печінкових функціональних проб (включаючи АсАТ, АлАТ, лужну фосфатазу, ГГТ, ЛДГ, білірубін), жовтяниця, холестатична жовтяниця, хейліт, гастроентерит; рідкі – холецистит, холелітіаз, збільшення печінки, гепатит, печінкова недостатність, запор, дуоденіт, диспепсія, гінгівіт, глосит, панкреатит, набряк язика, перитоніт, печінкова кома; дуже рідкі – псевдомембранозний коліт. Ендокринна система. Рідкі – адрекортикальна недостатність; дуже рідкі – гіпертиреоїдизм, гіпотиреоїдизм. Кров та лімфа. Часті – тромбоцит опенія, анемія (включаючимакроцитарну, мікроцитарну, нормоцитарну, мегалобластичну, а пластичну), лейкопенія, панцитопенія; рідкі – лімфаденопатія, агранулоцит оз, еозинофілі я, дисеміноване внутрішньо судинне згортання крові, депресія кісткового мозку. Метаболізм та обмін речовин. Часті – гіпокаліємія, гіпоглікемія; рідкі –гіперхолестеринемія; дуже рідкі – гіпертиреоїдизм, гіпотиреоїдизм. Опорно-рухова систем. Рідкі – біль у спині; дуже рідкі – артрит. Нервова система. Дуже часті – головний біль; часті – запаморочення, тремор, парестезії, галюцинації, сплутана свідомість, депресія, тривожність, збудження; рідкі –атаксія, набряк мозку, гіпертонус, гіпоестезії, ністагм, синкопе; дуже рідкі –синдром гульєн-барре, окуло вестибулярний криз, екстра пірамідний синдром, безсоння, енцефалопатія. Дихальна система. Часті – респіраторнийдистрес-синдром, набряк легенів, синусит. Шкіра та підшкірна клітковина. Дужечасті – висипання; часті – набряк обличчя, свербіж, макулопапулярні висипання, шкірні реакції фото чутливості, алопеція, ексфоліативний дерматит, пурпура; рідкі – лущення, екзема, псоріаз, синдром стівенса-джонсона, кропив’янка; дужерідкі – дискоїдний вовчаковий еритематоз, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. Органи чуття. Дуже часті – порушення зору (включаючи порушення/підвищення зорової чутливості, затьмарення, зміни кольоросприйняття, фотофобія); рідкі – блефарит, неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, склерит, диплопія, порушення смакової чутливості, погіршення слуху, шуму вухах; дуже рідкі – крововиливи у сітківку, помутніння рогівки, атрофія зорового нерва. Сечостатева система. Часті – збільшення рівня креатині ну, гостра ниркова недостатність, гематурія; рідкі – нефрит, альбумінурія, збільшення рівня азоту сечовини; дуже рідкі – нирковий тубулярний некроз.

Порушення зору. Порушення зору (порушення/підвищення зорової чутливості, затьмарення зору, зміникольоросприйняття або фотофобія) при лікуванні вориконазолом спостерігаються часто. Порушення зору були минущі та повністю оборотні, більшість з них спонтанно зникала протягом 60 хвилин. Існують дані про послаблення їх прояві впри подовженні лікування вориконазолом. Порушення зору загалом були слабко виражені, дуже рідко вони були приводом для припинення лікування та немали довготривалих наслідків. Порушення зору можуть бути пов’язані з вищими концентраціями в плазмі та/або збільшенням дози.

Механізм дії препарату в цьому випадку невідомий, хоча найбільшімовірним місцем дії є сітківка. В дослідженні впливу вориконазолу на функції сітківки у здорових добровольців вориконазол викликав зменшення амплітуди хвильна електроретинограмі (ЕРГ). ЕРГ відображає електричні процеси в сітківці. ЗміниЕРГ не зазнавали прогресу протягом 29 днів лікування і повністю зникали після відміни вориконазолу.

Дерматологічні реакції. Дерматологічні реакції часто відзначалися у пацієнтів, що отримували вориконазол при клінічних випробуваннях, але у цих пацієнтів були важкі захворювання і вони отримували значну кількість супутніх препаратів. У більшості випадків висипи були слабкоабо помірно виражені. Важкі шкірні реакції, включаючи синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та мультиформну еритему, під час лікування Віфендом зустрічалися дуже рідко.

При виникненні висипів пацієнтів слід постійно контролю вати, а при прогресу ванні симптомів необхідно відмінити лікування Віфендом.

Печінкові функціональні проби. Дослідження токсичності вориконазолу з використанням багаторазових доз свідчать про його основний вплив на печінку. Загальна частота клінічно значущих змін трансаміназв клінічній програмі лікування вориконазолом становила 13,4% (200/1493) осіб, що отримували вориконазол. Зміни печінкових функціональних проб можуть бутипов’язані з високими концентраціями в плазмі та/або збільшенням дози. Більшість з цих змін приходила до норми при продовженні лікування без будь-якої корекції дози або після припинення лікування. Прийом вориконазолу зрідка пов’язаний із випадками важких токсичних уражень печінки у пацієнтів з наявністю іншої важкої патології. Ці випадки включають розвиток жовтяниці та дуже рідко – гепатиту і печінкової недостатності, що призводить до летальних наслідків.

Тривалість лікування. Залежить від перебігуі тяжкості захворювання.

Дослідження безпеки, генотоксичності чи канцерогенного потенціалу невиявили будь-якого специфічного ризику для людини.

Протипоказання.

Віфенд протипоказаний пацієнтам звідомою гіперчутливістю до вориконазолу чи до будь-якого з компонентів препарату.

Передозування. Випадкові передозування були відзначені у дітей, які отримали п’ятикратну рекомендовану внутрішньо венну дозувориконазолу. При цьому було зафіксовано лише один побічний ефект – фотофобію тривалістю 10 хвилин.

Антидот до вориконазолу невідомий, у разі передозування рекомендується проводити симптоматичну терапію.

Вориконазол підлягає гемодіалізу з кліренсом 121 мл/хв. При передозуванні гемодіаліз можна використовувати з метою виведення вориконазолу з організму.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15 – 25°С. Источник

Термін придатності – 3 роки.