Бетаферон 15х300мг
- Виробники Бетаферон
- Модель: Порошок и растворитель для приготовления 15х300мг
- Наявність: Є в наявності
ІНСТРУКЦІЯ
медичного застосування препарату
БЕТАФЕРОН
Склад:
діюча речовина: інтерферон бета-1b;
1 мл розчину, готового до застосування, містить 0,25 мг (8,0 мільйонів міжнародних одиниць (МО)) рекомбінантного інтерферону бета-1b*;
1 флакон з порошком ліофілізованим для приготування розчину для ін’єкцій містить 0,3 мг (9,6 млн МО) рекомбінантного інтерферону бета-1b при розрахованому надлишку заповнення 20%;
Лікарська форма
Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група
Інтерферони. Інтерферон бета-1b.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Механізм дії. Інтерферони належать до родини цитокінів, які є природними протеїнами. Молекулярна маса інтерферонів складає від 15 000 до 21 000 дальтон. Виділяють три основні класи інтерферонів: альфа, бета і гамма. Біологічна активність інтерферону-альфа, інтерферону-бета та інтерферону-гамма певним чином збігається, проте має відмінності. Активність інтерферону бета-1b є видоспецифічною. Зважаючи на це, найбільш важливу фармакологічну інформацію про інтерферон бета-1b отримують у дослідженнях клітин людини в культурах або у дослідженнях за участю людини in vivo.
Інтерферон бета-1b має противірусну та імунорегулюючу активність. Механізм дії інтерферону бета-1b при розсіяному склерозі (РС) остаточно не з’ясований. Проте відомо, що біологічні властивості щодо модифікування відповідної реакції на інтерферон бета-1b опосередковуються його взаємодією зі специфічними рецепторами, виявленими на поверхні клітин людини. Зв’язування інтерферону бета-1b з цими рецепторами індукує експресію низки речовин, які вважаються медіаторами біологічних ефектів інтерферону бета-1b. Вміст деяких із цих речовин визначали в сироватці та фракціях клітин крові хворих, які лікувалися інтерфероном бета-1b. Інтерферон бета-1b знижує здатність до зв’язування та підвищує інтерналізацію та руйнування рецептора інтерферону гамма. Крім того, інтерферон бета-1b підвищує супресорну активність мононуклеарних клітин периферійної крові.
Не проводилося жодних окремих досліджень впливуБетаферон на серцево-судинну систему, дихальну систему та функції ендокринних залоз.
Клінічна безпека та ефективність
Рецидивно-ремітивний перебіг РС
Було проведено одне контрольоване клінічне дослідження із застосуванням препаратуБетаферон пацієнтам з рецидивно-ремітивним перебігом РС, які могли ходити без сторонньої допомоги (базові показники за шкалою EDSS (розширена шкала оцінки стану інвалідності) від 0 до 5,5). У пацієнтів, які отримувалиБетаферон, спостерігали зниження частоти (30%), тяжкості клінічних загострень та числа госпіталізацій внаслідок захворювання. Окрім цього, спостерігали подовження періоду ремісії. Відсутні дані щодо впливу препаратуБетаферон на тривалість рецидивів або на симптоми у проміжках між рецидивами, також не відмічено суттєвого впливу на прогресування захворювання при рецидивно-ремітивному перебігу РС.
Вторинно прогресуючий перебіг РС
Було проведено два контрольованих клінічних дослідження із застосуванням препаратуБетаферон, в яких взяли участь 1657 пацієнтів із вторинно прогресуючим перебігом РС (вихідні показники за шкалою EDSS від 3 до 6,5; тобто пацієнти могли самостійно ходити).
У ретроспективному метааналізі з урахуванням даних обох досліджень було виявлено загальний терапевтичний ефект, що мав статистичну значимість (p = 0,0076; 8,0 млн МО препаратуБетаферон порівняно із застосуванням плацебо).
В обох дослідженнях у пацієнтів із вторинно прогресуючим перебігом РС, які отримувалиБетаферон, спостерігали зниження частоти (30%) клінічних загострень. Відсутні дані щодо впливу препаратуБетаферон на тривалість періодів загострень.
Одиничний клінічний прояв, що дає підстави підозрювати захворювання на РС
Було проведено одне контрольоване клінічне дослідження із застосуванням препаратуБетаферон пацієнтам з одиничним клінічним проявом та даними магнітно-резонансної томографії (МРТ), що давали можливість припустити наявність у них РС (принаймні два безсимптомних ураження виявлено в Т2-режимі МРТ).
У ході плацебо-контрольованої фази на тлі застосування препаратуБетаферон спостерігалося уповільнення процесу прогресування від першого клінічного прояву до клінічно достовірного розсіяного склерозу (CDMS) зі статистичною та клінічною значимістю. Про стійкість лікувального ефекту також свідчить відстрочення часу прогресування до РС за критеріями Макдональда.
У ході аналізів підгруп за вихідними факторами було виявлено ознаки ефективності впливу на прогресування до розвитку клінічно достовірного розсіяного склерозу в усіх підгрупах, які досліджувалися.
Відмічено добру переносимість лікування препаратомБетаферон, про що свідчить високий відсоток пацієнтів, які пройшли дослідження повністю (93% у групі, яка отримувалаБетаферон). З метою підвищення переносимості препаратуБетаферон проводили титрування доз, на початку терапії застосовували нестероїдні протизапальні препарати. Окрім цього, більшість пацієнтів упродовж дослідження користувалися шприцом для самостійного введення препарату.
У відкритій фазі подальшого спостереження відмічено збереження терапевтичного ефекту щодо переходу в CDMS через 3 і 5 років, навіть незважаючи на той факт, що для більшості пацієнтів із плацебо-групи терапія препаратомБетаферон була розпочата тільки з другого року.
Рецидивно-ремітивний перебіг РС, вторинно прогресуючий перебіг РС та одиничний клінічний прояв, що дає підстави підозрювати захворювання на РС
В усіх дослідженнях РСБетаферон показав свою ефективність щодо зниження активності захворювання (гострого запалення центральної нервової системи та тимчасових змін у тканинах), про що свідчать дані МРТ. Наразі остаточно не з’ясований зв’язок між активністю РС за результатами МРТ та клінічними результатами.
Дані доклінічних досліджень
Не проводилось досліджень гострої токсичності.
Оскільки гризуни не дають реакції на людський інтерферон бета-1b, оцінка ризику ґрунтувалась на дослідженнях із багаторазовим введенням препарату, які проводилися на макаках-резус. Спостерігалася транзиторна гіпертермія, а також значне транзиторне зростання рівня лімфоцитів та значне транзиторне зниження кількості тромбоцитів і сегментоядерних нейтрофілів.
Довготривалі доклінічні дослідження не проводились. Результати досліджень репродуктивної функції, проведені на макаках-резус, вказують на токсичність для матері та підвищення частоти викиднів, що відображується у показниках пренатальної смертності. У тварин, що народилися, не спостерігалося жодних вроджених вад. Дослідження щодо фертильності не проводились. Не спостерігалось жодного впливу на естральний цикл мавп. З огляду на досвід застосування інших інтерферонів, існує ймовірність порушення фертильності у осіб чоловічої та жіночої статі.
Результати проведеного дослідження генотоксичності (тест Еймса) не вказують на існування мутагенної дії. Досліджень канцерогенності не проводилося. Результати тесту трансформації клітин in vitro не вказують на канцерогенну дію.
Фармакокінетика
У пацієнтів та добровольців проводили моніторинг рівня препаратуБетаферон у сироватці крові шляхом неспецифічного біоаналізу. Після підшкірного застосування 0,5 мг (16,0 млн МО) інтерферону бета-1b максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 1–8 годин після введення і становить близько 40 МО/мл. За даними різних досліджень середній кліренс та період напіввиведення із сироватки крові у фазі розподілу становлять відповідно не більше 30 мл/хв-1/кг-1 та 5 годин.
Застосування препаратуБетаферон через день не зумовлює підвищення рівня препарату у сироватці, а його фармакокінетика протягом курсу терапії не змінюється.
Абсолютна біодоступність інтерферону бета-1b при підшкірному введенні дорівнювала приблизно 50%.
Показання
- Одиничний клінічний прояв демієлінізації, що супроводжується активним запальним процесом, тяжкість якого виправдовує призначення кортикостероїдів внутрішньовенно, за умови виключення альтернативних діагнозів та якщо встановлено, що такі пацієнти мають високий ризик розвитку клінічно достовірного розсіяного склерозу.
- Рецидивно-ремітивний перебіг розсіяного склерозу за наявності в анамнезі двох або більше загострень протягом останніх двох років.
- Вторинно прогресуючий перебіг розсіяного склерозу з активним перебігом захворювання, що характеризується загостреннями.
Протипоказання
- Підвищена чутливість в анамнезі до природного або рекомбінантного інтерферону бета, альбуміну людини або до будь-якої з допоміжних речовин.
- Наявна тяжка депресія та/або суїцидальні настрої (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»).
- Захворювання печінки в стадії декомпенсації (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Вплив препаратуБетаферон на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не досліджувався.
Побічні ефекти з боку центральної нервової системи, що асоціюються із застосуванням препаратуБетаферон, можуть впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами у пацієнтів, які мають схильність до виникнення таких побічних ефектів.
Спосіб застосування та дози
Лікування препаратомБетаферон слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід лікування РС.
Дозування
Дорослі
Рекомендовану дозу препаратуБетаферон 0,25 мг (8 мільйонів МО), що міститься в 1 мл розчину, готового до застосування, вводять підшкірно через день.
Зазвичай на початку лікування рекомендується титрувати дозу.
Лікування слід розпочинати з дози 0,0625 мг (0,25 мл), що вводиться підшкірно через день, і поступово збільшувати до 0,25 мг (1,0 мл) через день (див. таблицю 1). Період титрування може бути змінений у разі появи суттєвих небажаних реакцій. Для забезпечення необхідної ефективності має бути досягнута доза 0,25 мг (1,0 мл) 1 раз на 2 дні.
Таблиця 1. Схема титрування дози*
| День проведення ін’єкції | Доза | Об’єм |
| 1,3,5 | 0,0625 мг | 0,25 мл |
| 7,9,11 | 0,125 мг | 0,5 мл |
| 13, 15, 17 | 0,1875 мг | 0,75 мл |
| 19, 21, 23 і далі | 0,25 мг | 1,0 мл |
*Період титрування можна змінювати у разі появи суттєвих небажаних реакцій.
Оптимальна доза остаточно ще не визначена.
Дотепер невідомо, як довго пацієнт повинен лікуватися. Є результати клінічних досліджень, в яких тривалість лікування пацієнтів із рецидивно-ремітивним РС і вторинно прогресуючим РС досягала 5 та 3 років відповідно. При рецидивно-ремітивній формі РС препарат продемонстрував ефективність щодо лікування протягом перших 2 років. Наявні дані стосовно додаткових 3 років терапії відповідають стійкій ефективності препаратуБетаферон, виявленій протягом періоду лікування загалом.
У пацієнтів із одиничним клінічним проявом, що дає підстави підозрювати захворювання РС, відмічено суттєве уповільнення процесу прогресування до клінічно достовірного РС упродовж п’ятирічного періоду.
Не рекомендується проводити лікування препаратом пацієнтів із рецидивно-ремітивним перебігом РС, у яких сталося менше 2 рецидивів за останні 2 роки, та хворих із вторинно прогресуючим РС, у яких не відмічалося активного перебігу захворювання протягом останніх 2 років.
У разі відсутності відповіді на лікування, наприклад, при стійкому прогресуванні за результатами шкали EDSS протягом 6 місяців або якщо, незважаючи на терапію препаратомБетаферон, необхідно провести принаймні 3 курси лікування адренокортикотропним гормоном (АКТГ) або кортикостероїдами упродовж одного року, лікування препаратомБетаферон слід припинити.
Спосіб застосування.
Для підшкірних ін’єкцій.
Приготування ін’єкційного розчину
Для розчинення ліофілізованого інтерферону бета-1b для ін’єкцій використовують попередньо заповнені шприци з розчинником, що постачаються в комплекті, та голку, щоб ввести 1,2 мл розчинника (розчин натрію хлориду, 5,4 мг/мл (об’ємна маса 0,54%)) у флакон з препаратомБетаферон. Порошок повинен розчинитись повністю без струшування.
Після розчинення набирають 1,0 мл розчину з флакона у шприц для введення 0,25 мг препаратуБетаферон. ПрепаратБетаферон можна вводити за допомогою відповідного інжектора.
Перевірка розчину перед використанням
Перед використанням слід уважно оглянути готовий розчин препарату. Це має бути розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору, злегка опалесцентний або опалесцентний. За наявності видимих включень або зміни кольору розчину його не можна використовувати.
Утилізація
Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Діти
Інформація щодо застосування препаратуБетаферон дітям віком до 12 років відсутня, тому не слід застосовувати препарат цій групі пацієнтів.
Офіційні клінічні або фармакокінетичні дослідження за участю дітей не проводили. Однак обмежені опубліковані дані дають змогу припустити, що препаратБетаферон при його застосуванні дітям віком від 12 до 16 років у дозі 8,0 млн МО підшкірно через день матиме такий самий профіль безпеки, як і у дорослих.
Передозування
Застосування інтерферону бета-1b не супроводжувалося серйозними побічними ефектами, які ставлять під загрозу життєво важливі функції дорослих онкологічних пацієнтів при індивідуальних дозах до 5,5 мг (176 млн МО) внутрішньовенно 3 рази на тиждень.
Побічні реакції
На початку лікування побічні реакції спостерігаються досить часто, але під час подальшого лікування їхня частота, як правило, зменшується. До найпоширеніших відмічених побічних реакцій належать грипоподібний симптомокомплекс (лихоманка, озноб, артралгія, погане самопочуття, пітливість, головний біль або міалгія), що переважно зумовлені фармакологічною дією лікарського засобу, та реакції у місці ін’єкцій. Часто після введення препаратуБетаферон виникали реакції у місці ін’єкцій. Гіперемія, припухлість, зміна кольору шкіри, запалення, біль, гіперчутливість, некроз і неспецифічні реакції значною мірою асоціюються із застосуванням препаратуБетаферон у дозі 0,25 мг (8,0 млн МО). До найсерйозніших побічних реакцій, про які повідомлялося, належать тромботична мікроангіопатія (ТМА) та гемолітична анемія (ГА).
Для покращення переносимості, зазвичай на початку лікування рекомендується титрувати дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Симптоми, подібні до грипу, можна мінімізувати шляхом введення нестероїдних протизапальних препаратів.
Частоту виникнення реакцій у місці ін’єкції можна знизити завдяки застосуванню інжектомату.
Представлений нижче перелік побічних реакцій складено на основі результатів клінічних досліджень (таблиця 2, побічні реакції та відхилення лабораторних показників від нормативних значень) та даних постмаркетингового (таблиця 3, де частота визначена на основі узагальнених клінічних даних (дуже часті ≥ 1/10, часті ≥ 1/100 — < 1/10, нечасті ≥ 1/1000 — < 1/100, поодинокі ≥ 1/10000 — <1/1000, рідкісні < 1/10000)) застосування препаратуБетаферон. Досвід застосування препаратуБетаферон пацієнтам із РС є обмеженим, відповідно, побічні реакції, що виникають дуже рідко, могли не спостерігатися взагалі.
Таблиця 2. Побічні реакції та відхилення лабораторних показників, що зустрічалися з частотою ≥ 10%, та відповідна кількість у відсотках для групи плацебо; побічні реакції, що мають суттєвий зв’язок із застосуванням препарату < 10%, за даними клінічних досліджень.
| Побічні реакції та відхилення лабораторних показників за класами систем органів | Одиничний клінічний прояв, що дає підстави підозрювати захворювання РС (BENEFIT)# | Вторинно прогресую-чий перебіг РС (Європейське дослідження) | Вторинно прогресую-чий перебіг РС (Північно-американське дослідження) | Рецидивно-ремітивний перебіг РС |
| Бетаферон®
0,25 мг (плацебо) n = 292 (n = 176) |
Бетаферон®
0,25 мг (плацебо) n = 360 (n = 358) |
Бетаферон®
0,25 мг (плацебо) n = 317 (n = 308) |
Бетаферон®
0,25 мг (плацебо) n = 124 (n = 123) |
|
| Інфекції та інвазії | ||||
| Інфекції | 6% (3%) | 13% (11%) | 11% (10%) | 14% (13%) |
| Абсцес | 0% (1%) | 4% (2%) | 4% (5%) | 1% (6%) |
| З боку крові та лімфатичної системи | ||||
| Зниження кількості лімфоцитів (< 1500/мм³)´L° | 79% (45%) | 53% (28%) | 88% (68%) | 82% (67%) |
| Зниження абсолютного числа нейтрофілів (< 1500/мм³)´L*° | 11% (2%) | 18% (5%) | 4% (10%) | 18% (5%) |
| Зниження кількості лейкоци-тів крові (< 3000/мм³)´L*° | 11% (2%) | 13% (4%) | 13% (4%) | 16% (4%) |
| Лімфаденопатія | 1% (1%) | 3% (1%) | 11% (5%) | 14% (11%) |
| Розлади харчування та обміну речовин | ||||
| Зниження рівня глюкози в крові (< 55 мг/дл)´ | 3% (5%) | 27% (27%) | 5% (3%) | 15% (13%) |
| Психічні розлади | ||||
| Депресія | 10% (11%) | 24% (31%) | 44% (41%) | 25% (24%) |
| Неспокій | 3% (5%) | 6% (5%) | 10% (11%) | 15% (13%) |
| З боку нервової системи | ||||
| Головний більL | 27% (17%) | 47% (41%) | 55% (46%) | 84% (77%) |
| Запаморочення | 3% (4%) | 14% (14%) | 28% (26%) | 35% (28%) |
| Безсоння | 8% (4%) | 12% (8%) | 26% (25%) | 31% (33%) |
| Мігрень | 2% (2%) | 4% (3%) | 5% (4%) | 12% (7%) |
| Парестезія | 16% (17%) | 35% (39%) | 40% (43%) | 19% (21%) |
| З боку органів зору | ||||
| Кон’юнктивіт | 1% (1%) | 2% (3%) | 6% (6%) | 12% (10%) |
| Розлади зоруL | 3% (1%) | 11% (15%) | 11% (11%) | 7% (4%) |
| З боку органів слуху та рівноваги | ||||
| Вушний біль | 0% (1%) | < 1% (1%) | 6% (8%) | 16% (15%) |
| З боку серця | ||||
| Прискорене серцебиття* | 1% (1%) | 2% (3%) | 5% (2%) | 8% (2%) |
| З боку судин | ||||
| Вазодилатація | 0% (0%) | 6% (4%) | 13% (8%) | 18% (17%) |
| Артеріальна гіпертензія° | 2% (0%) | 4% (2%) | 9% (8%) | 7% (2%) |
| Респіраторні розлади, патологія органів середостіння та грудної клітки | ||||
| Інфекції верхніх дихальних шляхів | 18% (19%) | 3% (2%) | ||
| Синусит | 4% (6%) | 6% (6%) | 16% (18%) | 36% (26%) |
| Посилення кашлю | 2% (2%) | 5% (10%) | 11% (15%) | 31% (23%) |
| Задишка* | 0% (0%) | 3% (2%) | 8% (6%) | 8% (2%) |
| З боку шлунково-кишкового тракту | ||||
| Діарея | 4% (2%) | 7% (10%) | 21% (19%) | 35% (29%) |
| Запор | 1% (1%) | 12% (12%) | 22% (24%) | 24% (18%) |
| Нудота | 3% (4%) | 13% (13%) | 32% (30%) | 48% (49%) |
| БлюванняL | 5% (1%) | 4% (6%) | 10% (12%) | 21% (19%) |
| Біль у животі° | 5% (3%) | 11% (6%) | 18% (16%) | 32% (24%) |
| З боку печінки та жовчовивідних шляхів | ||||
| Підвищення рівня аланінамінотрансферази (СГПТ > 5 разів відносно вихідного рівня)´L*° | 18% (5%) | 14% (5%) | 4% (2%) | 19% (6%) |
| Підвищення рівня аспартатамінотрансферази (СГОТ > 5 разів відносно вихідного рівня)´L*° | 6% (1%) | 4% (1%) | 2% (1%) | 4% (0%) |
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | ||||
| Запалення шкіри | 1% (0%) | 4% (4%) | 19% (17%) | 6% (8%) |
| ВисипL° | 11% (3%) | 20% (12%) | 26% (20%) | 27% (32%) |
| З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин | ||||
| Гіпертонус° | 2% (1%) | 41% (31%) | 57% (57%) | 26% (24%) |
| Mіалгія*° | 8% (8%) | 23% (9%) | 19% (29%) | 44% (28%) |
| Mіастенія | 2% (2%) | 39% (40%) | 57% (60%) | 13% (10%) |
| Біль у спині | 10% (7%) | 26% (24%) | 31% (32%) | 36% (37%) |
| Біль у кінцівках | 6% (3%) | 14% (12%) | 0% (0%) | |
| З боку нирок та сечовивідних шляхів | ||||
| Затримка сечовипускання | 1% (1%) | 4% (6%) | 15% (13%) | |
| Наявність білка у сечі (> 1+)´ | 25% (26%) | 14% (11%) | 5% (5%) | 5% (3%) |
| Часте сечовипускання | 1% (1%) | 6% (5%) | 12% (11%) | 3% (5%) |
| Нетримання сечі | 1% (1%) | 8% (15%) | 20% (19%) | 2% (1%) |
| Імперативні позиви до сечовипускання | 1% (1%) | 8% (7%) | 21% (17%) | 4% (2%) |
| З боку статевих органів та молочних залоз | ||||
| Дисменорея | 2% (0%) | < 1% (< 1%) | 6% (5%) | 18% (11%) |
| Менструальні розлади* | 1% (2%) | 9% (13%) | 10% (8%) | 17% (8%) |
| Метрорагія | 2% (0%) | 12% (6%) | 10% (10%) | 15% (8%) |
| Імпотенція | 1% (0%) | 7% (4%) | 10% (11%) | 2% (1%) |
| Загальні розлади та ускладнення у місці введення | ||||
| Реакції у місці ін’єкції (різного типу)L*°§ | 52% (11%) | 78% (20%) | 89% (37%) | 85% (37%) |
| Некроз у місці ін’єкції* | 1% (0%) | 5% (0%) | 6% (0%) | 5% (0%) |
| Грипоподібні симптоми&L* | 44% (18%) | 61% (40%) | 43% (33%) | 52% (48%) |
| ЛихоманкаL*° | 13% (5%) | 40% (13%) | 29% (24%) | 59% (41%) |
| Біль | 4% (4%) | 31% (25%) | 59% (59%) | 52% (48%) |
| Біль у грудній клітці° | 1% (0%) | 5% (4%) | 15% (8%) | 15% (15%) |
| Периферичні набряки | 0% (0%) | 7% (7%) | 21% (18%) | 7% (8%) |
| Астенія* | 22% (17%) | 63% (58%) | 64% (58%) | 49% (35%) |
| ОзнобL*° | 5% (1%) | 23% (7%) | 22% (12%) | 46% (19%) |
| Пітливість* | 2% (1%) | 6% (6%) | 10% (10%) | 23% (11%) |
| Погане самопочуття* | 0% (1%) | 8% (5%) | 6% (2%) | 15% (3%) |
´Відхилення лабораторних показників від норми.
LДостовірно пов’язані із лікуванням препаратомБетаферон у пацієнтів із одиничним клінічним проявом, що дає підстави підозрювати захворювання РС, p < 0,05.
*Достовірно пов’язані із лікуванням препаратомБетаферон у пацієнтів із рецидивно-ремітивним перебігом РС, p < 0,05.
°Достовірно пов’язані із лікуванням препаратомБетаферон у пацієнтів із вторинно прогресуючим перебігом РС, p < 0,05.
§Реакції у місці ін’єкції (різного типу) включають всі побічні реакції, що розвиваються у місці введення препарату, зокрема крововиливи у місці ін’єкції, підвищена чутливість у ділянці ін’єкції, запалення місця ін’єкції, припухлість у місці ін’єкції, некроз у місці ін’єкції, біль у ділянці ін’єкції, реакції у місці введення, набряк у місці ін’єкції та атрофія місця ін’єкції.
&Під грипоподібним симптомокомплексом мають на увазі грипоподібний синдром та/або комбінацію із принаймні двох із таких побічних реакцій: лихоманка, озноб, міалгія, погане самопочуття, пітливість.
#Під час проспективного дослідження BENEFIT не відмічено жодних змін відомого профілю ризику препаратуБетаферон.
Для опису певної реакції і пов’язаних з нею станів застосовано найбільш прийнятний термін класифікації MedDRA.
Таблиця 3. Небажані реакції, виявлені під час постмаркетингового спостереження (частота, де відомо, визначена на основі узагальнених даних клінічних досліджень, N = 1093)
| Частота
Класи систем органів |
Дуже часті1 | Часті1 | Нечасті1 | Поодинокі1 | Частота невідома |
| З боку кровоносної та лімфатичної систем | анемія | тромбоцитопенія | тромботична мікроангіопатія, у тому числі тромботична тромбоцитопенічна пурпура/гемолітикоуремічний синдром3 | гемолітична анемія2,5 | |
| З боку імунної системи | анафілактичні реакції | синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гаммапатії2 | |||
| З боку ендокринної системи | гіпотиреоз | гіпертиреоз, розлади щитовидної залози | |||
| Метаболічні та аліментарні порушення | збільшення маси тіла, зменшення маси тіла | підвищення рівня тригліцеридів у крові | анорексія2 | ||
| Психічні порушення | сплутаність свідомості | спроба самогубства (див. розділ «Особливості застосування»), емоційна лабільність | |||
| З боку нервової системи | порушення координації | судоми | |||
| З боку серця | тахікардія | кардіоміопатія2 | |||
| Респіраторні розлади, патологія органів середостіння та грудної клітки | бронхоспазм2 | легенева артеріальна гіпертензія4 | |||
| З боку шлунково-кишкового тракту | панкреатит | ||||
| З боку гепато-біліарної системи | підвищен-ня рівня білірубіну у крові | підвищення рівня гамма-глутаміл-трансферази, гепатит | ураження печінки (у тому числі гепатит), печінкова недостатність2 | ||
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | кропив’ян-ка, свербіж, алопеція | зміна кольору шкіри | |||
| З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини | артралгія | червоний вовчак, індукований застосуванням лікарського засобу | |||
| З боку нирок та сечовивід-них шляхів |
