ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМПРИЛ

Склад:

1 таблетка містить раміприлу 1,25 мг, 2,5 мг, 5 мг або 10 мг.

Форма випуску.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що діють на ренін–ангіотензивну систему. Інгібітори АПФ.

Показання для застосування.

Лікування:

артеріальної гіпертензії;

застійної серцевої недостатності;

хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда;

діабетичної або недіабетичної нефропатії.

Спосіб застосування та дози.

Дозування і тривалість лікування визначають індивідуально.

Лікування артеріальної гіпертензії: Рекомендована початкова доза раміприлу для пацієнтів, які не приймають діуретики і в якихнемає серцевої недостатності, становить 2,5 мг один раз на день. Залежно від відповідної реакції на лікування дозу можна збільшувати вдвічі через кожні 1–2тижні. Звичайна підтримуюча доза становить від 2,5 до 5 мг щодня, а максимальна добова доза – 10 мг.

Якщо пацієнт приймає діуретик, тойого потрібно при можливості відмінити або принаймні зменшити дозу мінімум затри дні до початку лікування раміприлом.

Лікування застійної серцевої недостатності: рекомендована початкова доза раміприлу для пацієнтів зі стабільним станом, які приймаютьдіуретики, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від відповідної реакціїна лікування дозу можна збільшувати вдвічі через кожні 1 – 2 тижні. Максимальна добова доза становить 10 мг.

Якщо пацієнт приймає діуретик у великій дозі, то цюдозу необхідно зменшити перед початком лікування раміприлом.

Лікування після інфаркту міокарда: лікуванняраміприлом можна розпочинати тільки у лікарні у період між третім і десятим днем після інфаркту. Рекомендована початкова доза раміприлу становить 2,5 мгдвічі на день (вранці і ввечері), а через 2 дні дозу збільшують до 5 мг двічіна день (вранці і ввечері). Звичайна підтримуюча доза раміприлу становить від 2,5 до 5 мг двічі на день.

Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (наприклад, виникає гіпотензія), то її необхідно зменшити до 1,25 мг двічі надень. Через 2 дні цю дозу можна знову збільшити до 2,5 мг двічі на день, апротягом наступних двох днів можна збільшити дозу до 5 мг двічі на день.

Якщо пацієнт не переносить збільшення дози до 2,5 мг двічі на день, то лікування раміприлом необхідно припинити.

Лікування нефропатії: рекомендована початкова до застановить 1,25 мг один раз на день. Цю дозу потрібно збільшувати через кожні 2–3 тижні залежно від переносимості препарату. Максимальна добова до застановить 5 мг один раз на день.

При порушенні функції нирок: для пацієнтів з кліренсом креатині ну > 0,5 мл/с (30 мл/хв.) не потрібно зменшувати дозу. Для пацієнтів з кліренсом креатині ну < 0,5 мл/с (30 мл/хв.) початкова доза повинна становити 1,25 мг, а максимальна добова доза – 5 мг.

При порушенні функції печінки: початкова дозараміприлу становить 1,25 мг один раз на день, а максимальна добова доза – 2,5мг.

Застосування раміприлу у дітей не вивчалось, томуцей препарат не рекомендується застосовувати при їх лікуванні.

Пацієнти повинні ковтати таблетку цілою, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки можна приймати до, під час або після їжі.

Побічна дія.

Можлива поява таких побічних ефектів:

Серцево-судинна і нервова системи: артеріальна гіпотензія.

У поодиноких випадках можуть з’явитися головний біль, порушення рівноваги, тахікардія, слабкість, сонливість, запаморочення або уповільнення реакцій.

Іноді можуть виникати периферичні набряки, припливи крові до обличчя, дзвін у вухах, втомлюваність, нервозність, депресія, тремор, неспокій, порушення зору, розлади сну, сплутаність свідомості, тривожність, пальпітація, порушення слуху, сонливість, порушення ортостатичної регуляції, можливі стенокардія, порушення ритму серця і непритомність.

У поодиноких випадках можуть виникати такі ефекти: мозкова ішемія, транзиторний ішемічний напад, ішемічний інсульт, феномен Рейно або парестезія.

Сечовидільна система: у дуже рідких випадках (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок або які приймають діуретики) – тимчасове порушення функції нирок, яке супроводжується підвищенням концентрації сечовини ікреатині ну в сироватці крові. Рідко відбувається збільшення концентрації каліюу сироватці крові. У поодиноких випадках може зменшуватись рівень натрію у сироватці крові, може посилитись існуюча протеїнурія.

Система дихання: часто виникає сухий (непродуктивний) і подразнювальний кашель. Іноді може виникати нежить, синусит, бронхіт, бронхоспазм і задишка.

Дуже рідко розвивається ангіо невротичний набряк.

Шкіра: висип, свербіж або кропив’янка.

У поодиноких випадках можуть розвиватись наступні реакції: макулопапульозні висипи, пухирчатка, загострення псоріазу, псоріази формна, пемфігоїдна або ліхеноїдна енантема, мультиформна еритема, синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція, оніхолізис абофото сенсибілізація.

Під час лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту збільшується вірогідність і вираженість анафілактичних / анафілактоїднихреакцій на отруту комах. Мабуть, цей ефект може проявлятись і по відношенню доінших алергенів.

Шлунково-кишковий тракт: іноді виникає нудота, збільшується активність печінкових ферментів та/або білірубіну у сироватці крові і розвивається жовтяниця (холестатична жовтяниця). Рідко виникає сухість у роті, запалення язика, запальні реакції у порожнині рота і шлунково-кишковому тракті, біль ушлунку, диспепсія, запор, пронос і блювання, а також збільшення рівнів панкреатичних ферментів.

Під час лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферментувідзначались поодинокі випадки появи синдрому, який починається з холестатичноїжовтяниці і прогресує до некрозу печінки.

Спостерігались поодинокі випадки дисфункції печінки (включаючи гостру печінкову недостатність), гепатит, панкреатит і кишкова непрохідність.

Клітини крові: гіпогемоглобінемія або нейтропенія, еритроцитопенія і тромбоцит опенія.

В окремих випадках може розвиватись агранулоцит оз, панцитопенія і пригнічення функції кісткового мозку.

У поодиноких випадках може виникати гемолітична анемія.

Інші небажані ефекти: іноді виникали кон’юнктивіт або (рідко) м’язові судоми, зниження лібідо, втрата апетиту, порушення відчуттів запаху і смаку (наприклад, металевий присмак), а також часткова та іноді навіть повна втрата смаку.

В окремих випадках можуть виникати васкуліт, біль у м’язах або суглобах, підвищення температури тіла, еозинофілі я або збільшення титру антиядерних антитіл (ANA).

Протипоказання.

Амприл протипоказаний у таких випадках:

підвищена чутливість до раміприлу або будь-якої іншої речовини, щовходить до складу цього препарату, а також до інших інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту;

наявність ангіо невротичного набряку в анамнезі;

гемодинамічно значущий стеноз ниркової артерії;

гіпотензія або нестабільна гемодинаміка;

вагітність та лактація.

Симптомами передозування є артеріальна гіпотензія, шок, брадикардія, порушення електролітного балансу і ниркова недостатність.

При появі гіпотензії пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення, голову покласти на низьку подушку, а ноги підняти. При необхідності рекомендується збільшити об’єм плазми вливанням 0,9 % розчину NaCl. Після прийому великої кількості таблеток рекомендується провести промивання шлунка іввести адсорбенти і сульфат натрію (в перші 30 хв., якщо це можливо). Необхідно ретельно контролю вати артеріальний тиск, функцію нирок і рівень калію у сироватці крові. При гіпотензії, крім компенсації об’єму і солей, можна ввестиагоніст a1-адренергічних рецепторів (наприклад, норадреналін, допамін) іангіотензин II (ангіотензину амід). Ефективність діалізу при лікуванні інтоксикації не була доведена.

Особливості застосування.

На початку лікування необхідно перевіряти функцію нирок. Спостереження за функцією нирок необхідно здійснювати під час лікування, особливо у пацієнтів з порушенням функціональної активності нирок, з серцевою недостатністю, стенозом ниркових артерій або артерії єдиної нирки, а також у пацієнтів, яким провели трансплантацію нирки. Ризик появи реакцій підвищеної чутливості, алергічних (анафілактичних) реакцій збільшується у пацієнтів, якимразом з лікуванням інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту проводитьсягемодіаліз при застосуванні полі акрилонітрилових мембран.

Якщо потрібен гемодіаліз, пацієнта спочатку необхідно перевести на препарат з іншої групи, який підходить для даного показання, або необхідно застосовувати інший тип мембран у діалізаторі.

Подібні реакції спостерігались протягом лікування за допомогою аферезу ліпопротеїнів низької щільності з сульфатом декстрану, томуцей метод лікування не рекомендується застосовувати для пацієнтів, які приймають інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту.

Протягом лікування раміприлом збільшення концентрації сечовини і креатині ну в сироватці крові може також відбуватись і у пацієнтів з нормальною функцією нирок, особливо, якщо вони приймають сечогінні засоби. У такому разі лікування можна продовжувати при введенні меншої дозираміприлу або припинити застосування цього препарату. У пацієнтів з порушеною функцією нирок збільшується ризик розвитку гіперкаліємії.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки метаболізмраміприлу і утворення активного метаболіту може уповільнюватись через зменшення активності печінкових естераз.

Після початку застосування раміприлу пацієнтами з неускладненою гіпертензією іноді може розвиватись симптоматична гіпотензія.

Пацієнти з високим ризиком гіпотензії:

пацієнти із серцевою недостатністю; лікування слід починати із застосування найменшої дози раміприлу (1,25 мг);

пацієнти, які приймають діуретичні засоби; якщо неможна припинити лікування діуретиками чи зменшити їх дозу, то застосуванняраміприлу слід розпочинати з найменшої дози (1,25 мг);

пацієнти з гіповолемією або втратою солей, а також пацієнти, у яких може виникнути такий дефіцит через недостатнє споживання рідини, недостатнє споживання солей, через діарею, блювання або сильне потінняв умовах недостатньої компенсації солей і рідини. Тому перед початком лікування необхідно усунути дегідратацію, гіповолемію та/або втрату солей, але якщо цістани стають клінічно значущими, лікування раміприлом можна починати та/або продовжувати при застосуванні найменшої дози (1,25 мг) та під ретельним медичним наглядом.

При появі гіпотензії пацієнта слід перевести у горизонтальне положення на низьку подушку і провести корекцію об’єму плазми. Після нормалізації артеріального тиску і об’єму плазми пацієнти здебільшого добре переносять подальші дози раміприлу.

У пацієнтів після великої операції та пацієнтів, яким вводили гіпотензивний препарат під час наркозу, раміприл може блокувати утворенняангіотензину II через компенсаторне вивільнення реніну. Гіпотензію, яка, надумку лікаря, виникла через цей механізм, можна усунути збільшенням об’ємурідини.

На початку і протягом лікування необхідно перевіряти кількість лейкоцитів для виявлення можливої нейтропенії / агранулоцит озу. Частий контроль необхідно здійснювати для пацієнтів з нирковою недостатністю, супутнім захворюванням сполучної тканини (наприклад, червоний вовчак або склеродермія), а також для пацієнтів, які одночасно приймають інші ліки, що здатні змінювати кількість клітин крові. Аналіз крові необхідно також робити при появі клінічних симптомів і ознак нейтропенії / агранулоцит озу, а також ознак збільшення тенденції до кровотечі.

У пацієнтів з гіпертензією іноді під час лікування раміприломвідбувалось збільшення рівня калію у сироватці крові.

Раміприл може посилювати дію алкоголю. Збільшення вживання солі з їжеюможе зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу.

При застосуванні інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту під час проведення десенсибілізуючого лікування за допомогою осиної або бджолиної отрути може розвинутисьанафілактична реакція (наприклад, гіпотензія, диспное, блювання, шкірний висип). Реакції підвищеної чутливості можуть також з’явитись від укусів бджіл, ос. Якщо потрібно провести десенсибілізуюче лікування за допомогою осиної або бджолиної отрути, то застосування інгібітора ангіотензин-перетворюючого ферменту необхідно припинити і продовжити лікування відповідними препаратами іншої групи.

Клінічні дані щодо застосування препарату у дітей відсутні.

Вагітність і лактація.

Раміприлпротипоказаний у період вагітності і лактації.

Вплив на психофізичні здібності.

Деякі побічні ефекти (певні симптоми зниження артеріального тиску, наприклад, запаморочення) можуть впливати на здатність керувати автомобілем таіншими механічними засобами. Пацієнтам необхідно порадити, щоб вони не сідализа кермо і не працювали з небезпечними механічними засобами, доки не переконаються у тому, що вони нормально реагують на лікування.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в захищеному від вологи місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.