ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АДРИБЛАСТИН ШВИДКОРОЗЧИННИЙ

Adriblastina

Склад:

1 флакон містить 50 мг доксорубіцину гідро хлориду;

допоміжні речовини: лактоза, метилпарагідрооксибензоат.

Форма випуску

Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій .

Фармакотерапевтична група

 Протипухлинний препарат з групи антрацикліновихантибіотиків. Код ATC L01D B01.

Показання для застосування

Лікування гострого лімфобластного лейкозу, гострого мієлобластного лейкозу, хронічних лейкозів, лімфогранулематозу (хвороби Ходжкіна) і неходж кінських лімфом, множинної мієломи, остеосаркоми, саркоми Юїнга, саркоми м’яких тканин, нейробластоми, рабдоміосаркоми, пухлиниВільмса, раку молочної залози (в тому числі як компонент ад’ювантної терапії ужінок із збільшенням аксилярних лімфатичних вузлів після резекції первинного раку молочної залози), раку ендометрія, яєчників, передміхурової залози, легень, шлунка, голови і шиї, щитоподібної залози, несеміноматозного раку яєчок, перехідного раку сечового міхура, первинного гепатоцелюлярного раку.

Спосіб застосування та дози

Адрибластин слід вводити виключно внутрішньо венно. Внутрішньоміхуровий і внутрішньо артеріальний шляхи введення застосовуються лишеза показаннями. Внутрішньоміхуровий шлях введення доцільний в лікуванні поверхневого раку сечового міхура і для профілактики рецидиву пухлини післятранс уретральної резекції. Внутрішньо артеріальний шлях ведення також використовують для інтенсивного місцевого впливу з метою зменшення загальної інтоксикації.

Внутрішньо венне застосування. Загальна доза Адрибластину на курс лікування може різнитися відповідно до його застосування у специфічному лікувальному режимі (наприклад, як моно терапія або поєднуючи з іншими цито токсичними засобами) і відповідно до показань. Адрибластин вводять шляхом внутрішньо венної інфузії з вільним потоком рідини (на 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози) протягом не раніше 3 хв. і не довше 10 хв., щоб мінімізувати ризик тромбозу або пери венозної екстравазації. Введення шляхомін’єкції з нагнітанням не рекомендовано в зв’язку з ризиком екстравазації, якаможе спостерігатися навіть за наявності адекватного зворотного току крові при аспірації через голку.

Стандартна стартова доза. При використанні як моно терапії для дорослих рекомендується використовувати курсову дозу 60 – 90 мг/м² поверхні тіла. Загальна стандартна стартова курсова доза може бути введена у вигляді разової дози або розподілятися на три щоденних введення, або вводиться за дварази в 1-й і 8-й день. За умови нормального відновлення стану організму після токсичного впливу препарату (особливо після депресії кісткового мозку і стоматиту) кожний наступний курс лікування може бути повторений кожні 3-4тижні.

Ефективно також призначати Адрибластин тижневим курсом в 10-20мг/м². Якщо Адрибластин призначають в комбінації з іншими цито токсичними препаратами зможливим потенціюванням їх токсичності, то рекомендована курсова дозаАдрибластину становить 30-60 мг/м².

Ад’ювантна терапія. У хворих на рак молочної залози з раннім ураженнямаксилярних лімфатичних вузлів під час широкого рандомізованого дослідження, проведеного NSABP (National Surgical Adjuvant Breast and Bowel Project), застосовували комбіновану хіміотерапію АЦ (Адрибластину 60 мг/м² іциклофосфамід 600 мг/м²) з внутрішньо венним введенням препаратів вперший день кожного з чотирьох 21-денних циклів лікування.

Зміна дозування.

Порушення функції печінки. Рекомендується зменшувати дозу у пацієнтів з наступними показниками:

рівень загального білірубіну від 1,2 до 3 мг/дл (від 20,53 до 51,31мкмоль/л) – ½ рекомендованої стартової дози;

рівень загального білірубіну понад 3 мг/дл (понад 51,31 мкмоль/л) –¼ рекомендованої стартової дози.

Адрибластин не слід призначати хворим з важким порушенням функції печінки.

Інше. Рекомендується призначати препарат в нижчих дозах або з більшимиміж курсовими інтервалами для хворих, які важко перенесли попередні курси лікування, дітям, літнім пацієнтам, хворим з ожирінням, хворим з неопластичноюінфільтрацією кісткового мозку.

Внутрішньо міхурові інстиляції. Адрибластин може застосовуватися длявнутрішньоміхурового введення для лікування поверхневого раку сечового міхураабо з метою профілактики чи зменшення ймовірності рецидиву раку післятранс уретральної резекції. Рекомендується проводити інстиляції 30-50 мг препарату, розчиненого в 25-50 мл фізіологічного розчину. Якщо виникаютьмісцеві прояви токсичності (хімічний цистит), вказану дозу слід розчиняти в 50-100 мл фізіологічного розчину. Інстиляції можуть проводитися з тижневим або місячним інтервалом.

Для інстиляції розчин Адрибластину вводять в сечовий міхур через катетер на 1-2 год. Під час інстиляції пацієнту слід змінювати положення тіла, щоб уся слизова сечового міхура контактувала з розчином. З метою уникнення небажаного розведення розчину препарату сечею, слід попередити пацієнта про те, що небажано вживати будь-які напої протягом 12 год. до початку проведення інстиляції. Після закінчення інстиляції пацієнт повинен випорожнити сечовий міхур.

Внутрішньо артеріальне введення. Адрибластин можна також вводитивнутрішньоартеріально з метою посилення локального впливу і зменшення системної токсичності у пацієнтів з гепатоцелюлярною карциномою. Оскільки ця техніка введення є потенційно небезпечною і може призвести до обширного некрозуперфузованої тканини, то внутрішньо артеріальне введення препарату повинно здійснюватися лише добре підготованим для цієї методики введення спеціалістом. Інфузія може здійснюватися в загальну печінкову артерію в дозі 30-150 мг/м²з інтервалом від 3 тижнів до 3 місяців, при цьому вищі дози застосовують при одночасному екстракорпоральному видаленні препарату. Нижчі дози застосовують при введенні Адрибластину разом з йодованою рослинною олією.

Побічна дія

При лікуванні доксорубіцином спостерігалися такі побічні прояви:

Інфекції та інфікування – інфекції, сепсис/септицемія.

Розвиток доброякісних і злоякісних пухлин – гострий лімфоцитарнийлейкоз, гострий мієлоїдний лейкоз.

Зміни крові і лімфатичної системи – лейкопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцит опенія.

Зміна системи імунітету – анафілаксія.

Розлади метаболізму і обміну речовин – анорексія, дегідратація, гіперурикемія.

Розлади органа зору – кон’юнктивіт, кератит, сльозотеча.

Серцеві розлади – синусова тахікардія, тахіаритмія, блокадаатріовентрикулярна та ніжок пучка Гіса, застійна серцева недостатність.

Судинні розлади – припливи, флебіт, тромбофлебіт, тромбоемболія, шок.

Розлади травного тракту – нудота/блювання, мукозит/стоматит, гіперпігментація слизової ротової порожнини, езофагіт, біль в животі, ерозія шлунка, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, коліт.

Зміни шкіри і підшкірної клітковини – алопеція, локальна токсичність, висипання, свербіння, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри і нігтів, фото сенсибілізація, гіпер чутливість шкіри до опроміненя, кропив’янка, акральна еритема, еритродизестезія долонь і підошов.

Розлади нирок і сечовидільної системи – червоне забарвлення сечі через 1-2 дні після введення.

Розлади репродуктивної системи – аменорея, олігоспермія, азооспермія.

Загальні розлади і зміни в місці введення – хворобливість/астенія, підвищена температура, лихоманка.

Зміни результатів досліджень – зміни ЕКГ, безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, зміни рівнів трансаміназ.

Побічні прояви у хворих, які отримують доксирубіцин в якостіад’ювантної терапії раку молочної залози. За результатами рандомізованоговідкритого дослідження застосування доксорубіцину і циклофосфаміду для лікування ранніх метастазів раку молочної залози в аксилярні лімфовузли найчастішим побічним проявом була (окрім характерних для доксирубіцину) втрата ваги.

Протипоказання

Гіпер чутливість до доксирубіцину або інших компонентів препарату, інших антрациклінів чи антрацендіонів. Вагітність, лактація.

Внутрішньо венне введення – персистуюча мієлосупресія, важкі ураження печінки, важка серцева недостатність, недавно перенесений інфаркт міокарда, тяжка аритмія; хворим, що вже пройшли курс лікування кумулятивними дозамидоксорубіцину, даунорубіцину, епірубіцину, ідарубіцину та/або іншихантрациклінів і антрацендіонів.

Внутрішньоміхурове введення – інвазивні пухлини, які проростають встінку сечового міхура, інфекції сечовидільного тракту, запалення сечового міхура.

Передозування

 Гостре передозування Адрибластину призводить дотяжкої мієлосупресії (в основному лейкопенії і тромбоцит опенії), гастроінтестинальних токсичних ефектів (мукозит) та до гострого ураження серцевого м’яза. Лікування гострого передозування у вигляді тяжкоїмієлосупресії проводиться в умовах стаціонару з використанням антимікробних препаратів, трансфузії тромбоцитарної маси і симптоматичної терапії мукозитів. Може бути доцільним застосування гемопоетичного ростового фактора (G-CSF, GM-CSF).

Лікування застійної серцевої недостатності проводиться із застосуванням препаратів наперстянки, діуретиків та інгібіторів ацитилхолін естерази.

Особливості застосування

Загальні. Адрибластин слід застосовувати лише піднаглядом лікаря, досвідченого в проведенні цитотоксичної терапії.

До початку лікування Адрибластином слід пролікувати такі гострі токсичні наслідки попереднього курсу лікування, як стоматит, нейтропенія, тромбоцит опенія та загальні інфекції.

У пацієнтів з ожирінням (тобто понад 130% “ідеальної” ваги) системний кліренс доксорубіцину знижується.

Функція серця. Прояви кардіотоксичності внаслідок лікуванняантрациклінами можуть розвинутися в ранньому (гостра кардіо токсичність) або пізньому (відстрочена кардіо токсичність) періоді після застосування препарату.

Ранні (гострі) прояви кардіотоксичності. Ранні прояви кардіо токсичного впливу препарату в першу чергу полягають в синусовій тахікардії та/або змінах електрокардіограми, таких як неспецифічні зміни інтервалу та зубців ST-T. Суправентрикулярна тахіаритмія та вентрикулярна тахікардія, брадикардія, атакож можуть спостерігатися атріовентрикулярна і блокада ніжок пучка Гіса. Розвиток цих проявів в більшості випадків не зумовлюють виникнення пізньоїкардіотоксичності у подальшому, мають незначне клінічне значення і не стають причиною припинення лікування Адрибластином.

Пізні (відстрочені) прояви кардіотоксичності. Відстроченакардіо токсичність звичайно розвивається в пізні строки курсу лікуванняАдрибластином або через 2-3 місяці після закінчення лікування, однак були повідомлення про виникнення пізніх проявів в період від кількох місяців дороку. Відстрочена кардіоміопатія проявляється зменшенням фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) та/або симптомами застійної серцевої недостатності (ЗСН), такими як диспное, набряк легень, периферичний набряк, кардіомегалія ігепатомегалія, олігурія, асцит, гідроторакс і ритм галопу. Також зустрічалисяпідгострі прояви, такі як перикардит/міокардит. Фатальні прояви ЗСН є найважчою формою антрациклініндукованої кардіоміопатії і визначають кумулятивнудозообмежуючу токсичність препарату.

Функцію серця слід визначити до початку лікування Адрибластином і в подальшому слід регулярно спостерігати за її станом, щоб зменшити ризик важкого медикаментозного ураження серця. Регулярний моніторинг ФВЛШ протягом курсу лікування з припиненням застосування Адрибластину при перших ознаках погіршення функції дозволяє зменшити ризик токсичної кардіоміопатії. Оптимальними методами для регулярної оцінки функції серця (зокрема, оцінки ФВЛШ) є багатоканальна радіонуклідна ангіографія та ехокардіографі я. До початку лікування рекомендується виконувати ЕКГ разом з багатоканальною радіонуклідною ангіографією або ехокардіографією, що особливо важливо для хворих з наявністю факторів ризику кардіотоксичності. Рекомендовано регулярно контролю вати ФВЛШметодами багатоканальної радіонуклідної ангіографії або ехокардіографії, що має особливе значення у разі застосування високих кумулятивних доз антрациклінів. Регулярний контроль функції серця з використанням вказаних методик слід проводити протягом усього курсу лікування.

Ймовірність розвитку застійної серцевої недостатності, що виникає зчастотою 1-2% при застосуванні кумулятивної дози 300 мг/м², дещо зростає зі збільшенням загальної кумулятивної дози до 450-550 мг/м². При подальшому збільшенні дози ризик розвитку застійної серцевої недостатності зростає стрімко, і тому рекомендовано не перевищувати максимальну кумулятивну дозу 550 мг/м².

Фактори ризику кардіотоксичності включають активні або приховані серцево-судинні захворювання, попередня або супутня радіотерапія медіастинально/перикардіальної зони, попередня терапія антрациклінами або антраценедіонами, супутнє застосування препаратів, здатних пригнічувати скорочувальну функцію серця. Хворим, яким призначено високі кумулятивні дози і які мають вказані фактори ризику, слід ретельно контролю вати функцію серця. Однак слід пам’ятати, щодоксорубіцин може спричинити кардіотоксичний ефект навіть при застосуванні низьких кумулятивних доз або за відсутності факторів ризику.

Ризик відстроченої кардіотоксичності при застосуванні доксорубіцину для лікування дітей і підлітків вищий. Також вищим може бути ризик застосування препарату для лікування жінок ніж чоловіків. Для контролю за можливим розвитком проявів кардіотоксичності рекомендовано регулярний контроль функції серця.

Умови та термін зберігання

 Порошок Адрибластину швидкорозчинного слід зберігати при температурі (15 - 25°С) у недоступних для дітей місцях. У розчиненому вигляді Адрибластин швидкорозчинний можна зберігати у захищеному від світла місці протягом 24 годин при температурі (15 - 25°С) або протягом 48годин при температурі від 4 до 10°С. Источник

Термін придатності – 4 роки.