Інструкція до препарату Ритонавір

Ціна та відгуки

Фармакологічна дія

Противірусний препарат для застосування при ВІЛ-інфекції.

Ритонавір - інгібітор аспартил-протеаз ВІЛ-1 і ВІЛ-2 для прийому всередину, активний пептидоміметик. Інгібування ВІЛ-протеази перешкоджає розриву gag-pol зв'язку поліпротеїна, що призводить до утворення незрілого та неспроможного до інфікування віруса. Ритонавір має вибіркову спрямованість до ВІЛ-протеази та виявляє незначну активність щодо аспартил-протеази людини.

Антивірусна активність ритонавіра in vitro оцінювалась на лімфобластних клітинних лініях і лімфоцитах для пригнічення реплікації вірусу на 50% (EC50) варіювала в діапазоні від 0.0038 до 0.153 мкмоль в залежності від використовуваних ізолятів ВІЛ-1. При цьому середнє значення EC50 становило 0.022 мкмоль. В МТ4 клітинах показано додаткову дію ритонавіра в комбінації з (ZDV) або діданозином (ddI) щодо ВІЛ-1.

Інструкція до препарату Ритонавір Ціна та відгуки Фармакологічна дія

Противірусний препарат для застосування при ВІЛ-інфекції.

Ритонавір - інгібітор аспартил-протеаз ВІЛ-1 і ВІЛ-2 для прийому всередину, активний пептидоміметик. Інгібування ВІЛ-протеази перешкоджає розриву gag-pol зв'язку поліпротеїна, що призводить до утворення незрілого та неспроможного до інфікування віруса. Ритонавір має вибіркову спрямованість до ВІЛ-протеази та виявляє незначну активність щодо аспартил-протеази людини.

Антивірусна активність ритонавіра in vitro оцінювалась на лімфобластних клітинних лініях і лімфоцитах для пригнічення реплікації вірусу на 50% (EC50) варіювала в діапазоні від 0.0038 до 0.153 мкмоль в залежності від використовуваних ізолятів ВІЛ-1. При цьому середнє значення EC50 становило 0.022 мкмоль. В МТ4 клітинах показано додаткову дію ритонавіра в комбінації з (ZDV) або діданозином (ddI) щодо ВІЛ-1.

Дозування

Препарат слід приймати всередину під час прийому їжі.

Дорослим рекомендована доза становить 600 мг (6 капс.) 2 рази/добу. Поступове збільшення дози Норвіру в початковий період лікування може сприяти покращенню переносимості препарату.

Початкова доза становить не менше 300 мг 2 рази/добу протягом перших 3-х днів, далі дозу збільшують на 100 мг 2 рази/добу до 600 мг 2 рази/добу протягом періоду часу, що не перевищує 2 тижні. Не слід продовжувати лікування ритонавіром в дозі 300 мг 2 рази/добу більше 3 днів.

Слід інформувати пацієнта про найбільш поширені побічні реакції (шлунково-кишкові порушення середньої та важкої ступенів, парестезії), які можуть зменшуватися у процесі лікування.

Комбіновані схеми лікування з двома інгібіторами протеази ВІЛ

Клінічний досвід подвійної терапії, яка передбачає застосування терапевтичних доз ритонавіра в комбінації з іншим інгібітором протеази, обмежений. При плануванні подвійної терапії з застосуванням ритонавіра слід брати до уваги фармакокінетичну взаємодію та дані щодо безпеки застосованих лікарських засобів. Слід передбачати застосування комбінації двох інгібіторів протеази з найменшою хрестовою стійкістю.

Передозування Спостереження гострого передозування у людини обмежені.

Симптоми: у пацієнта, який приймав 1500 мг/добу ритонавіра протягом двох днів, спостерігали парестезії, які припинилися зі зменшенням дози препарату. В іншому випадку повідомлялося про розвиток ниркової недостатності, супроводжуваної еозинофілією.

Лікування: полягає у проведенні підтримуючих заходів, включаючи спостереження за життєво важливими показниками та станом пацієнта. Рекомендується промивання шлунка через зонд і введення активованого вугілля. Специфічного антидоту не існує. Оскільки ритонавір інтенсивно метаболізується печінкою та в значній мірі зв'язується з білками плазми крові, для видалення великої кількості препарату діаліз буде неефективним.

Побічні ефекти

Найчастіше у дорослих пацієнтів спостерігалися астенія, шлунково-кишкові (нудота, діарея, блювання, втрата апетиту, біль у животі, порушення смаку) та неврологічні розлади, включаючи парестезії навколоротової області та периферичні парестезії.

Побічні явища, які спостерігалися більше ніж у 2% пацієнтів під час проведення клінічних досліджень фази II-III, зв'язок з якими з прийомом ритонавіра можливий або не встановлений:

З боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: тривожність, безсоння, запам'ятовування, афазія, атаксія, судоми, порушення координації рухів, невралгії, периферична та сенсорна невропатія, параліч, втрата смаку, тремор, порушення полів зору, порушення нюху, депресія, емоційна нестабільність, ейфорія, галюцинації, нервозність, розлади особистості, аномалії мислення.

З боку серцево-судинної системи: відчуття пульсації серця, колапс, кровотечі, артеріальна гіпотензія, мігрень, периферичні судинні порушення, ортостатична гіпотензія, тахікардія, інфаркт міокарда, біль за грудиною.

З боку дихальної системи: бронхоспазм, задишка, носові кровотечі, ікота, гіповентиляція, інтерстиціальна пневмонія, ураження легень, насморк.

З боку шлунково-кишкової системи: порушення стільця, діарея з кров'ю, хейліт, коліт, запор, дисфагія, езофагіт, гастрит, гастроентерит, порушення шлунково-кишкової функції, шлунково-кишкові кровотечі, гінгівіт, ілеїт, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, панкреатит, періодонтальні абсцеси, тенезми, спрага, холангіт, гепатит, гепатомегалія, ураження печінки, печінкова недостатність.

З боку сечовидільної системи: дизурія, гематурія, камені в нирках, біль у нирках, ніктурія, поліурія, пієлонефрит, уретрит, збільшення частоти сечовиділення, затримка сечі, ниркова недостатність.

З боку органів чуття: порушення зору, амбліопія/незрозуміле зорове сприйняття, блефарит, подразнення очей, запалення радужкової оболонки ока, світлобоязнь, увеїт, патологічні зміни на електроокулограмі, електроретинограмі; біль у вусі, порушення слуху, збільшення утворення вушної сірки, шум вух, головокружість.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артроз, біль у спині, порушення суглобів, м'язові спазми (судоми), м'язова слабкість, міозит, біль у шиї, жорсткість м'язів шиї, судомні рухи (тик), порушення ходи.

З боку ендокринної системи: цукровий діабет.

З боку репродуктивної системи: імпотенція, зниження лібідо.

З боку гематопоетичної системи: анемія, ехімоз, лейкопенія, лімфаденопатія, лімфоцитоз, тромбоцитопенія.

Показання

• у складі комбінованої терапії ВІЛ-інфекції у дорослих і дітей старше 3 років.

Протипоказання

• важка ступінь ниркової недостатності;
• одночасне застосування альфузозина, аміодарону, астемізолу, беприділа, цизаприда, дигідроерготаміну, ергометрину, метилерготаміну, ерготаміну, енкаїніду, флекаїніду, клозапіну, пімозіду, пропафенона, хінідіну, терфенадину, мідазоламу, триазоламу, воріконазолу, симвастатину, ловастатину, рифабутіну, петидину, піроксикаму, декстропропоксифену, фузидової кислоти, дикалія хлоразепату, естазоламу, діазепаму, флуразепаму, бупропіону, препаратів звіробою дірявленого;
• дитячий вік до 3 років;
• підвищена чутливість до ритонавіру та/або компонентів препарату.

З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з середньою ступенем печінкової недостатності, гепатитом, іншими супутніми захворюваннями печінки, при підвищенні активності печінкових ферментів.

Одночасне застосування ритонавіру з деякими антигістамінними, седативними, снодійними, антиаритмічними препаратами може призвести до потенційно важких та/або загрозливих життю побічних ефектів через можливий вплив ритонавіру на метаболізм лікарських препаратів в печінці.

Особливі вказівки Прийом ритонавіру супроводжується зміною рівня тригліцеридів, холестерину, АЛТ, АСТ, ГГТП, КФК та сечової кислоти. Відповідні лабораторні тести слід проводити перед початком терапії ритонавіром та повторювати з періодичним інтервалом під час неї або при наявності клінічних ознак або симптомів, що виникають під час лікування.

Лікування ритонавіром у формі монотерапії або в комбінації з саквінавіром призводить до значного збільшення концентрації тригліцеридів та загального холестерину. Визначення тригліцеридів та холестерину слід проводити перед початком лікування ритонавіром та з періодичними інтервалами під час нього, необхідно призначити відповідну терапію у випадку порушення цих показників.

У пацієнтів з гемофілією типу А або В, що отримують лікування інгібіторами протеази, відмічалися випадки посилення кровотечі, включаючи спонтанне утворення шкірних гематом та гемартрозу. Деяким пацієнтам був призначений додатковий фактор VIII. Більш ніж у половині описаних випадків лікування інгібіторами протеази було продовжено або відновлено. Хоча причинний зв'язок встановлений, механізм взаємодії невідомий.

У пацієнтів, які отримують АРВТ, спостерігається перерозподіл/накопичення жиру в тілі з відкладанням його в області спини і шиї ("горб буйвола"), зменшенням жирових відкладень на обличчі та кінцівках, збільшенням молочних залоз і "кушингоїдною" зовнішністю.

Синдром відновлення імунної системи був описаний у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, що отримують комбіновану АРВТ, включаючи ритонавір. Під час початкової фази АРВТ у пацієнтів можуть загостритися раніше безсимптомні або залишкові опортуністичні інфекції (включаючи викликані Micobacterium avium, цитомегаловірусом, пневмонію, викликану Pneumocystis carinii, туберкульоз), які можуть потребувати подальшого спостереження та лікування.

Описані алергічні реакції, включаючи кропив'ницю, слабкі шкірні висипання, бронхоспазм і ангіоневротичний набряк. Є також повідомлення про рідкі випадки анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона.

У пацієнтів, які приймають ритонавір у якості монотерапії або в комбінації з іншими антіретровірусними препаратами, спостерігається 5-кратне підвищення печінкових трансаміназ, клінічні прояви гепатиту і жовтяниці. Ризик підвищення трансаміназ спостерігається у пацієнтів, які мають гепатит В або С. Тому пацієнтам із захворюваннями печінки, зміною печінкових ферментів або гепатитом, слід призначати ритонавір з обережністю.