Bendamustine 2,5мг/мл 25мг 5*1
- Виробники Бендамустин
- Модель: Порошок для раствора для иъекций 25мг
- Наявність: Є в наявності
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
БЕНДАМУСТИН
BENDAMUSTINE
Склад:
діюча речовина: бендамустин;
1 флакон містить 25 мг або 100 мг бендамустину гідрохлориду.
Лікарська форма.
Порошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група.
Протипухлинний препарат, алкілуюча сполука.
Показання.
Терапія першої лінії хронічної лімфоцитарної лейкемії (стадія В та С за класифікацією Binet), коли не прийнятна комбінована терапія з флударабіном.
Монотерапія індолентних неходжкінських лімфом при прогресуванні хвороби під час або через 6 місяців після лікування ритуксимабом чи терапії, що містила ритуксимаб.
-Терапія першої лінії у комбінації з преднізоном множинної мієломи (за класифікацією Дьюрі-Сальмона ІІ стадія з прогресуванням або ІІІ стадія) у пацієнтів віком від 65 років, для яких неприйнятна трансплантація стовбурових клітин і в яких наявна клінічна нейропатія на момент встановлення діагнозу, коли не прийнятне застосування талідоміду або бортезоміду.
Протипоказання.
Гіперчутливість до бендамустину гідрохлориду і/або манітолу; період годування груддю; тяжка печінкова недостатність (рівень білірубіну >3,0 мг/дл); жовтяниця; тяжке пригнічення кісткового мозку і виражені зміни кількості формених елементів у крові (зменшення кількості лейкоцитів до <3 × 109/л і/або тромбоцитів <75 × 109/л); хірургічне втручання менш ніж за 30 днів до початку лікування; інфекції, особливо ті, які супроводжуються лейкопенією; період вакцинації проти жовтої гарячки.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Не виконувалися дослідження in vivo.
При одночасному застосуванні бендамустину гідрохлориду з мієлосупресивними засобами дія бендамустину гідрохлориду і/або препаратів, що впливають на кістковий мозок, може потенціюватися. Проведення будь-якого лікування, що ослаблює загальний стан пацієнта або пригнічує функцію кісткового мозку, може підсилювати токсичні ефекти бендамустину гідрохлориду.
Одночасне застосування бендамустину гідрохлориду з циклоспорином або такролімусом може призводити до значної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.
Цитостатики можуть зменшувати вироблення антитіл після вакцинації живими вакцинами та підвищувати ризик виникнення інфекції, що може призвести до летального наслідку. Ризик підвищується у пацієнтів з ослабленою імунною системою внаслідок основного захворювання.
Бендамустин метаболізується ізоферментом СYР1А2 цитохрому Р450 (див. розділ «Фармакокінетика»). Таким чином, існує потенційна взаємодія з інгібіторами СYР1А2, такими як флувоксамін, ципрофлоксацин, ацикловір, циметидин.
Спосіб застосування та дози.
Призначений для внутрішньовенного введення протягом 30-60 хв.
Бендамустин застосовують тільки під контролем лікаря, що має досвід проведення протипухлинної терапії. Під час лікування препаратом слід суворо дотримуватися інструкції щодо його застосування.
Пригнічення функції кісткового мозку пов’язане з підвищенням гематологічної токсичності хіміотерапії. Лікування препаратом не слід розпочинати, якщо в периферичній крові кількість лейкоцитів <3 × 109/л і/або кількість тромбоцитів < 75 × 109/л (див. розділ «Протипоказання»).
Монотерапія хронічної лімфоцитарної лейкемії
Бендамустин вводять у дозі 100 мг/м2 в 1-й і на 2-й день курсу; курс повторюють кожні 4 тижні.
Монотерапія індолентних неходжкінських лімфом, рефрактерних до ритуксимабу
Бендамустин вводять у дозі 120 мг/м2 у 1-й і на 2-й день курсу; курс повторюють кожні 3 тижні.
Множинна мієлома
Бендамустин застосовують у дозі 120-150 мг/м2 у 1-й і на 2-й день курсу, в дозі 60 мг/м2 щодня з 1-го по 4-й день курсу з преднізолоном внутрішньовенно або перорально; курс повторюють кожні 4 тижні.
Лікування препаратом необхідно припинити, якщо в периферичній крові кількість лейкоцитів <3 × 109/л і/або кількість тромбоцитів < 75 × 109/л. Лікування можна продовжити при підвищенні кількості лейкоцитів до > 4 × 109/л та тромбоцитів > 100 × 109/л.
Зниження лейкоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів зазвичай спостерігається на 14 - 20 день, відновлення – через 3-5 тижнів. Під час терапії препаратом рекомендовано проводити контроль показників крові (див. розділ «Особливості застосування»).
При негематологічній токсичності зниження дози повинно базуватися на погіршенні загальних критеріїв токсичності при попередньому курсі лікування. Рекомендовано знизити дозу на 50 % при 3-му рівні загальних критеріїв токсичності, припинити застосування препарату – при 4-му рівні загальних критеріїв токсичності.
Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки
На підставі фармакокінетичних даних немає необхідності в корекції дози для пацієнтів з помірно зниженою функцією печінки (рівень білірубіну в сироватці крові < 1,2 мг/дл).
Рекомендується зниження дози препарату на 30 % для пацієнтів з середнім ступенем печінкової недостатності (рівень білірубіну в сироватці крові 1,2 - 3 мг/дл). Немає даних щодо застосування препарату пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (рівень білірубіну в сироватці крові >3 мг/дл) (див. розділ «Протипоказання»).
Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок
На підставі фармакокінетичних даних немає необхідності в корекції дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну >10 мл/хв. Обмежений досвід застосування пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.
Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій
При приготуванні розчину органи дихання, шкіра та слизові оболонки медичного персоналу повинні бути захищені (одягнути рукавички та захисний одяг). При попаданні препарату на шкіру та слизові оболонки необхідно промити їх водою з милом, при попаданні в очі – промити фізіологічним сольовим розчином. Якщо можливо, рекомендовано користуватися одноразовими спеціальними засобами захисту з водонепроникною абсорбуючою поверхнею. Вагітні жінки не повинні розводити цитостатики.
Відновлення
Вміст флакона Бендамустину слід відновлювати негайно після відкриття флакона. Для приготування концентрату вміст флакона Бендамустину розчиняють у воді для ін’єкцій, як зазначено нижче:
у флакон, що містить 25 мг бендамустину гідрохлориду, додають 10 мл води для ін’єкцій, після чого флакон струшують;
у флакон, що містить 100 мг бендамустину гідрохлориду, додають 40 мл води для ін’єкцій, після чого флакон струшують.
Відновлений концентрат містить 2,5 мг бендамустину гідрохлориду на 1 мл та представляє собою прозорий безбарвний розчин.
Розведення
Відразу ж після одержання прозорого розчину (зазвичай через 5-10 хв) загальну дозу Бендамустину розводять 0,9 % розчином натрію хлориду, при цьому кінцевий об’єм розчину повинен бути приблизно 500 мл.
Розводити Бендамустин можна тільки 0,9 % розчином натрію хлориду, інші розчини для ін’єкцій застосовувати не слід.
Необхідно дотримуватися правил асептики.
Розчин для інфузій
Після відновлення та розведення хімічна та фізична стабільність була продемонстрована протягом 3,5 годин при 25 °C/60 % в.в. та протягом 2 днів при 2 – 8 °C у поліетиленових пакетах.
З мікробіологічної точки зору продукт слід використати негайно. Якщо це неможливо, час зберігання та умови перед використанням визначаються під відповідальність користувача (зазвичай не більше 24 годин при температурі 2 – 8 °C, якщо тільки відновлення/розведення (тощо) не відбувалось у контрольованих та валідованих асептичних умовах).
Діти.
Бендамустину гідрохлорид не застосовують дітям через відсутність даних щодо ефективності та безпеки його застосування.
Передозування.
Максимальною переносимою дозою було 280 мг/м2 у вигляді 30-хвилинної інфузії Бендамустину 1 раз кожні 3 тижні.
Серцеві явища загальних критеріїв токсичності 2 ступеня проявлялися ішемічними змінами на ЕКГ та оцінювались як пограничні дози.
В подальшому дослідженні при проведенні 30-хвилинної інфузії Бендамустину в 1-й та на 2-й день курсу кожні три тижні максимальна переносима доза була 180 мг/м2. Дозолімітуючою токсичністю була тромбоцитопенія 4 ступеня. В цій схемі лікування серцева токсичність не була дозолімітуючою токсичністю.
При передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій.
Лікувальні заходи
Специфічного антидоту немає. Для корекції гематологічних побічних ефектів може виникнути потреба в трансплантації кісткового мозку і трансфузійній терапії (тромбоцити, еритроцитарна маса) або застосуванні гематологічних факторів росту. Бендамустину гідрохлорид або його метаболіти при проведенні діалізу видаляються незначною мірою.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями при застосуванні бендамустину гідрохлориду є гематологічні побічні реакції (лейкопенія, тромбоцитопенія), шкірна токсичність (алергічні реакції), конституційні симптоми (гарячка), шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання).
| Клас /система /органи по MedDRA |
Дуже часті (≥1/10) |
Часті (≥1/100–<1/10) |
Нечасті (≥1/1000–<1/100) |
Поодинокі (≥1/10 000–<1/1000) |
Рідкісні (<1/10000) |
Частота невідома (неможли-во оцінити за доступни-ми даними) |
| Інфекції та інвазії | Інфекція NOS,* включаючи опортуніс-тичні інфекції (наприклад, герпес оперізуваль-ний, цитомегало-вірус, гепатит B) |
Пневмо-цистна пневмонія |
Сепсис | Первинна атипова пневмонія | ||
| Новоутво-рення добро- якісні, злоякісні |
Синдром лізису пухлини | Мієлоди-спластичний синдром, гостра мієлоїдна лейкемія | ||||
| З боку крові та лімфатич-ної системи | Лейкопенія NOS *, тромбоцито-пенія, лімфопенія |
Кровотеча, анемія, нейтропе-нія |
Панцито-пенія | Ураження кісткового мозку |
Гемоліз | |
| З боку імунної системи | Реакції гіперчут-ливості NOS * | Анафілак-тична реакція, анафілакто-їдна реакція | Анафілак-тичний шок | |||
| З боку нервової системи | Головний біль | Безсоння, запаморо-чення |
Сонливість, афонія | Порушення смаку, парестезія, периферич-на сенсорна нейропатія, антихолі-нергічний синдром, неврологі-чні розлади, атаксія, енцефаліт | ||
| З боку серця |
Серцеві функціо-нальні розлади, такі як серцебит-тя, стенокар-дія, аритмія | Випіт у порожнину перикарда, інфаркт міокарда, серцева недостат-ність | Тахікардія | Мигот-лива аритмія | ||
| З боку судин | Гіпотен-зія, гіпер-тензія | Гостра циркуляр- на (судинна) недостат-ність |
Флебіт | |||
| З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середості-ння | Легенева дисфунк-ція | Фіброз легенів | ||||
| З боку шлунко-во-кишково-го тракту | Нудота, блювання | Діарея, запор, стоматит | Геморагіч-ний езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча | |||
| З боку шкіри та підшкір-ної кліткови-ни | Алопеція, розлади шкіри NOS * |
Еритема, дерматит, свербіж, макулопа-пульозні висипання, гіпергідроз | Синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідер-мальний некроліз, реакція на лікарський засіб з еозинофі-лією та системними симтомами (DRESS синдром) * |
|||
| З боку репродук-тивної системи та молочних залоз | Аменорея | Безпліддя | ||||
| Гепатобі-ліарні розлади | Печінкова недостат-ність | |||||
| Загальні розлади, порушен-ня в місці введення | Запалення слизових оболонок, слабкість, пірексія |
Біль, гарячка, дегідрата-ція, анорексія |
Поліорга-на недостат-ність | |||
| Лаборато-рні дослідже-ння | Зменшення гемоглобіну, підвищення креатиніну та сечовини | Підвище-ння рівня аланін-аміно-транс-ферази/ аспартат-аміно-транс-ферази, лужної фосфата-зи, рівня білірубі-ну, гіпокаліє-мія |
||||
| Ниркові та сечоста-теві розлади | Ниркова недостат-ність |
NOS = не вказано інше
(*= комбінована терапія з ритуксимабом).
Надходили окремі повідомлення про кропив’янку; місцеве подразнення та тромбофлебіт; некроз м’яких тканин після випадкового введення препарату поза судину; панцитопенію; реактивацію вірусу гепатиту В; синдром лізису пухлини та анафілаксію.
Ризик мієлодиспластичного синдрому та гострої мієлоїдної лейкемії підвищується у пацієнтів, які отримують алкілуючі засоби (включаючи бендамустин). Виникнення вторинних пухлин може розвинутися через кілька років після того, як хіміотерапію було припинено.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Спеціальні температурні умови не вимагаються. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла у недоступному для дітей місці.
Категорія відпуску.
За рецептом.