Амлодипін 10 мг інструкція по застосуванню

Склад та форма випуску

Пігулки - 1 таб.

Активні речовини: амлодипін безілат - 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 10 мг, валсартан - 80 мг.

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 142.73 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат – 75 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 4.8 мг, магнію стеарат – 3.6 мг.

Пігулки, 30 шт.

Опис лікарської форми

Пігулки білого або майже білого кольору, довгасті, з ризиком на одній стороні та гравіюванням "А" зліва та "10" праворуч від ризику.

Фармакологічна дія

Блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК) II покоління, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію, блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцити).

Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні. Розширюючи головні коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню в міокард (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає розвитку звуження коронарних артерій (в т.ч. спричиненої курінням).

При застосуванні у хворих на стабільну стенокардію в разовій дозі 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, збільшує час до настання нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів.

Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні хворого лежачи та стоячи). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну трапляється досить рідко. Не викликає зниження фракції викиду лівого желудочка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію.

При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії.

Не має будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватися при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год.

У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3 і більше артерій, атеросклерозу сонних артерій), які перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюмінальну ангіопластику (ТЛА) коронарних запобігає розвитку потовщення інтимі-медії сонних артерій, знижує летальність від інфаркту міокарда, інсульту, ТЛА, аортокоронарного шунтування; призводить до зниження частоти нападів нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН); знижує частоту втручань, спрямованих на відновлення коронарного кровотоку.

Не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень та летальних наслідків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами АПФ. У пацієнтів із ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень.

Фармакокінетика

Всмоктування.

Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Середня відносна біодоступність становить 64%, Сmах у плазмі крові спостерігається через 6-9 год. Css досягаються після 7-8 днів терапії.

Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну.

Розподіл.

Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина препарату знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість препарату, що у крові (95%), зв'язується з білками плазми крові.

Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Метаболізм.

Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження". Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності.

Виведення.

Після одноразового прийому T1/2 варіює від 31 до 48 год, при повторному призначенні T1/2 становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, а 20-25% через кишечник. Загальний кліренс амлодипіну становить 0.116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг; 0.42 л/год/кг).

Фармакокінетика у особливих клінічних випадках.

У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 – 65 год) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення.

Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція препарату в організмі буде вищою (Т1/2 – до 60 год).

Ниркова недостатність не суттєво впливає на кінетику амлодипіну. При гемодіалізі не видаляється.

Клінічна фармакологія

Блокатори кальцієвих каналів.

Інструкція

Приймають внутрішньо, 1 раз на добу, запиваючи необхідною кількістю води (100 мл).

Показання до застосування

• Артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами);
• стабільна стенокардія напруги та вазоспастична стенокардія (у монотерапії або у комбінації з іншими антиангінальними засобами).

Протипоказання до застосування

• Виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.);
• обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз III ступеня);
• серцева недостатність із нестабільною гемодинамікою після перенесеного інфаркту міокарда;
• підвищена чутливість до амлодипіну та інших компонентів препарату;
• підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину.

З обережністю слід застосовувати препарат при порушеннях функції печінки, СССУ (виражена брадикардія, тахікардія), ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, артеріальної гіпотензії, аортальному стенозі, мітральному стенозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, після інфаркту міокарда), нестабільної стенокардії при одночасному застосуванні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3А4 у пацієнтів похилого віку.

Застосування при вагітності та дітям

Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена, тому застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь матері перевищує потенційний ризик для плода.

Амлодипін виділяється з грудним молоком, тому при необхідності призначення препарату Амлодипін Зентіва в період лактації слід припинити грудне вигодовування.

Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

Побічні дії

Визначення частоти побічних реакцій (відповідно до ВООЗ): дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до < 1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко.

З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто – астенія, загальне нездужання, гіпестезії, парестезії, периферична невропатія, тремор, безсоння, лабільність настрою, незвичайні сновидіння, підвищена збудливість, депресія, тривожність; дуже рідко – мігрень, підвищене потовиділення, апатія, ажитація, атаксія, амнезія.

З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі; нечасто – блювання, запор або діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість у роті, спрага; рідко – гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко – панкреатит, гастрит, жовтяниця (обумовлені холестазом), гіпербілірубінемія, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит.

З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, периферичні набряки (човників та стоп), “припливи” крові до шкіри обличчя; нечасто – надмірне зниження АТ; дуже рідко - непритомність, задишка, васкуліт, ортостатична гіпотензія, розвиток або посилення перебігу ХСН, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда, біль у грудній клітці.

З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку сечовивідної системи: нечасто – прискорене сечовипускання, хворобливе сечовипускання, ніктурія; дуже рідко – дизурія, поліурія.

З боку статевої системи: нечасто – імпотенція, гінекомастія.

З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові судоми, міалгія, артралгія, біль у спині, артроз; рідко – міастенія.

З боку шкірних покривів: рідко – дерматит; дуже рідко – алопеція, ксеродермія, підвищене потовиділення, холодний піт, порушення пігментації шкіри.

Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип (в т.ч. еритематозний, макуло-папульозний висип, кропив'янка), дуже рідко - ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема.

З боку органів чуття: нечасто – дзвін у вухах, диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль в очах, збочення смаку; дуже рідко – паросмія.

Інші: нечасто – озноб, носова кровотеча, збільшення/зниження маси тіла; дуже рідко – гіперглікемія.

Лікарська взаємодія

Амлодипін можна безпечно застосовувати для терапії артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів зі стабільною стенокардією амлодипін можна комбінувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами.

Одночасне застосування амлодипіну з грейпфрутовим соком або грейпфрутом не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може збільшуватись біодоступність амлодипіну, що призводить до посилення його антигіпертензивної дії.

Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази ВІЛ, протигрибкові препарати з групи азолів, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, а також верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення. Клінічні прояви даних варіантів комбінованого застосування можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, необхідне лікарське спостереження з метою можливої корекції доз препаратів.

Інформації щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін недостатньо. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробій продірявлений) може призвести до нижчої концентрації амлодипіну в плазмі. Амлодипін слід застосовувати з обережністю одночасно з індукторами ізоферменту CYP3A4.

У тварин спостерігалася фібриляція шлуночків та серцево-судинний колапс з летальним кінцем поряд з гіперкаліємією після введення верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, у пацієнтів зі схильністю до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.

У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. Можливе посилення антиангінальної та гіпотензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, верапамілом, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх гіпотензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами.

Тривале одночасне застосування 10 мг амлодипіну та 80 мг симвастатину призводило до 77% збільшення експозиції симвастатину в порівнянні з монотерапією симвастатином. У пацієнтів, які отримують амлодипін, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу.

Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин).

Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК.

При одночасному застосуванні амлодипіну з препаратами літію можливе посилення прояву симптомів нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).

Не впливає на концентрацію у сироватці крові дигоксину та його нирковий кліренс.

Дозування

При артеріальній гіпертензії та стенокардії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності добова доза може бути збільшена до 10 мг на 1 прийом.

Не потрібна корекція дози при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, альфа-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ. При стенокардії Амлодипін Зентива може застосовуватися як монотерапія або комбінація з іншими антиангінальними лікарськими препаратами у разі, якщо стенокардія не піддається лікуванню нітратами та/або адекватними дозами бета-адреноблокаторів.

У пацієнтів похилого віку препарат Амлодипін Зентіва рекомендується застосовувати у середній терапевтичній дозі, корекція дози не потрібна.

Незважаючи на те, що Т1/2 амлодипіну, як і всіх БМКК, збільшується у пацієнтів з порушенням функції печінки, спеціальні дози для пацієнтів цієї групи не встановлені, тому лікування слід починати, дотримуючись обережності, з найнижчої дози з подальшим повільним титруванням дози.

У пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується застосовувати препарат Амлодипін Зентіва у звичайних дозах, проте необхідно враховувати можливе незначне збільшення Т1/2.

Передозування

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії, надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату).

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, хворому слід прийняти горизонтальне положення з піднесеним положенням нижніх кінцівок, контроль показників роботи серця та легень, ОЦК та діурезу. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний.

Запобіжні заходи

Під час терапії препаратом Амлодипін Зентіва слід контролювати масу тіла та споживання натрію.

Необхідна підтримка гігієни порожнини рота та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).

Ефективність та безпека застосування препарату Амлодипін Зентіва при гіпертонічному кризі не встановлена.

У пацієнтів похилого віку можливе збільшення Т1/2 та зниження кліренсу амлодипіну. Зміни доз не потрібні, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами цієї категорії.

Препарат Амлодипін Зентіва має тривалий Т1/2, у пацієнтів з порушеннями функції печінки показники AUC можуть бути вищими. Для таких пацієнтів рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Тому лікування препаратом Амлодипін Зентіва слід починати з нижньої межі діапазону терапевтичних доз, збільшувати дозу слід з обережністю.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.

На фоні застосування препарату Амлодипін Зентіва будь-якого негативного впливу на здатність керувати транспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте внаслідок можливого надмірного зниження артеріального тиску, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, пацієнтам слід бути обережними в перелічених ситуаціях, особливо на початку лікування та при збільшенні.